Чому звільнили керівників житлово-комунального блоку уряду?
Мені здається, що це (відставка Віце-прем’єр-міністра-міністра з питань регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Віктора Тихонова та першого заступника міністра Юрія Хіврича – ред.) - прогнозований крок. Адже на сьогодні Міністерство з питань регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ, практично, паралізоване і останні півтора року працювало «штабом» підготовки до опалювального сезону та конкурсів з благоустрою. Жоден нормативно-правовий акт чи закон з-під його пера випущено не було.
Чому «провалився» житлово-комунальний блок? Все просто. Мої колеги-комунальники програли лобістську боротьбу паливно-енергетичному блоку за ціни, газ, закони. Ми всі знаємо, хто стоїть за газом. Паливно-енергетичний блок хоче продавати свій товар дорожче і якомога більше, а комунальники у цій ситуації хочуть купити енергоносії якомога дешевше. Ось тут було закладено бомбу, яка вибухнула кілька днів тому.
Не встигли оговтатися від кадрових рішень, як прозвучали гучні заяви про створення регіональних тепло- та водопостачальних компаній та запровадження єдиного тарифу…
Для мене ці заяви суперечать логіці, економічній науці, вітчизняному законодавству і програмі реформ Президента України.
Адже створення регіональних компаній з надання послуг теплопостачання і водопостачання є, по суті, поверненням до радянської системи управління і не сприятиме залученню інвестицій до комунальної галузі.
Нагадаю, що Україна вже проходила цей досвід у 1991 році. Але ж держава обрала ринковий шлях розвитку… І головна проблема комунальників у тому, що в ринкових умовах галузь продовжувала рухатися в соціалістичній системі управління.
Головна проблема мереж і інфраструктури в одному – у створенні умов для залучення інвестицій. Який «дурень»–інвестор захоче інвестувати у ЖКГ за умов такої жорсткої централізації? Схоже, все ЖКГ фінансуватиметься з бюджету. А скажіть, звідки у державному бюджеті сотні мільярдів гривень на реформи у вкрай занедбаній галузі?
І єдиний тариф – це теж доказ «більшовизму» у галузі?
Не може бути в Україні єдиного тарифу. Єдині тарифи на воду, тепло та обслуговування будинків і обслуговування прибудинкових територій – це абсолютний економічний нонсенс!
Аргумент, що медсестри у Луганську і Львові отримують однакову заробітну плату, тому й сплачувати за комуналку повинні однакову суму, - порушення причинно-наслідкових зв’язків. Який зв'язок між заробітною платою медсестри і економічно обґрунтованим тарифом на водопостачання чи теплову енергію? Давайте тоді вирівняємо вартість квадратного метра житла у центрі та на околиці міста, у Києві та обласному центрі, адже і там, і там – житло.
Я знаю, що і у Міністерстві з питань регіонального розвитку, будівництва і житлово-комунального господарства, і мери українських міст розуміють, що єдиних тарифів бути не може. Економічно обґрунтований тариф – так. Але економічно обґрунтований тариф – це у жодному випадку не єдині тарифи!
Ідеологи єдиного тарифу аргументують його необхідність іще й тим, що він додасть процесу тарифоутворення прозорості…
Як можна вимагати прозорої тарифної політики на житлово-комунальні послуги – теплову енергію чи водопостачання, приміром, - якщо непрозора політика у газовій сфері?
Хочемо ми цього чи ні - але ціна на газ ще довго буде складати левову частку у структурі собівартості 1 гігакалорії тепла. Тому будь-яке різке підвищення ціни на газ автоматично призводить до росту вартості гігакалорії тепла.
До речі, я до останнього сподівався, що мова йде про єдину методологію формування тарифів на ЖКП. Адже у програмі діяльності Президента «чорним по білому» прописана теза запровадження економічно обґрунтованих тарифів.
Але ж сьогодні, по суті, єдину методологію формування тарифів на ЖКП розроблено… Є порядок формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води… Є порядок формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення.
Так. Можна, звісно, говорити, що вони (порядки – ред) – застарілі. Їх потрібно робити більш жорсткими, бо стара методологія була розрахована на стару ціну на газ. Коли ціна на газ була смішною – ніхто тарифами особливо не переймався. Зараз треба більше заохочувати до енергозбереження, зменшення витрат, перехід на «альтернативку»… Але хто буде вимагати дотримання цієї методології?
Саме цим повинен займатися національний тарифний регулятор?
Так, необхідно створити національний регулятор – Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг (НКРРКП). Саме цей регулятор повинен організувати системну роботу по тарифному регулюванню.
Саме НКРРКП повинна забезпечити важелі впливу та контролю за тарифоутворенням, навіть до відкликання ліценцій, впровадження механізму примусового державного управління, примусового державного акціонування. І тоді держава за свої борги може увійти до складу цих компаній і провадити там державну політику. І вона матиме повне право, бо дає державний ресурс – природний газ і електроенергію.
Але реформування системи тарифоутворення в ЖКП треба провадити в контексті комплексної реформи ЖКГ! Як на мене, усі останні заяви – досвід Закарпаття з квартирного опалення, досвід Києва щодо 10% знижки на житлово-комунальні послуги, єдиний тариф, списання боргів тощо - свідоцтво відсутності єдиної стратегії розвитку ЖКГ.
Ви не вірити у досвід Олександра Попова?
Звісно, ні. По-перше, цей «досвід» суперечить Постановам Уряду №630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» та №529 «Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та при будинкових територій».
По-друге. Давайте вдумаємося у економічну сутність цієї знижки. У програмі діяльності Президента України встановлення економічно обґрунтованого тарифу на послуги ЖКП – одне із ключових завдань. Чи може бути тариф економічно обґрунтованим, якщо він змінюється залежно від календарної дати сплати житлово-комунальних послуг? Значить, від моменту формування у тариф закладалася «накрутка», рівноцінна сумі знижки?
Про автономку…
Зараз багато говорять про відмову України від централізованого теплопостачання на користь автономки. Ви, як і чимало експертів, цю ідею не підтримуєте… Чому?
В умовах сільської місцевості та індивідуальної забудови, у будинках, де індивідуальне опалення передбачене проектом, – так, проектувати системи автономних котелень можна.
Але треба чітко усвідомлювати: автономка об’єктивно вигідна чи вона використовуються під тимчасові перекоси у цінах? Адже сьогодні ціна на газ для населення удвічі нижче від ціни на газ для ТКЕ, недооцінена ціна на електроенергію для населення. Тобто це все тимчасові кон’юнктурні передумови для тимчасової «вольності». Але велике місто, урбаністичні центри живуть за іншими законами.
Ми не можемо відійти від централізованого опалення. Ми повинні його удосконалити, щоб захистити споживача з точки зору оптимізації цього процесу.
Я навіть не хочу вести дискусії з цього приводу – потрібно централізоване опалення чи ні. Хай дискутують ті, хто хочуть продати якнайбільше котлів. Вони не розуміють одного – проблеми технологічні, екологічні, технічні, безпеки – в умовах нинішньої системи роблять систему централізованого теплозабезпечення безальтернативною… Альтернативи централізованому теплозабезпеченню немає! Чомусь Росія, яка має безмежні запаси газу, не переходить на автономне опалення і не вводить єдині тарифи.
А як же живе Європа? У багатьох автономка…
По-перше, у Європі – інший клімат. А по-друге, Європа від початку крокувала іншим шляхом. Іще. А що для Вас Європа? Італія та Франція мають абсолютно інший клімат…Давайте візьмемо Данію, де не лише Копенгаген, а котеджні містечка на 300-500 будинків – на централізованому опаленні…Давайте візьмемо Норвегію – Осло - Гельсінкі, Стокгольм. Загалом – Копенгаген і Стокгольм – два взірцевих міста, які доводять переваги централізованого опалення.
А які?
По-перше. Можливість диверсифікації. Ми не обов’язково підсаджуємося на «газову голку». Ми можемо по мірі потреби включати до структури палива і відповідно тепла, – і вугілля, і сміття, і солому тощо...
По-друге. Лише система централізованого опалення реально єдина може скористатися перевагами принципу когенерації. Спільне вироблення тепла і електроенергії завжди ефективніше, ніж окреме. І саме тому у містах, спалюючи однакову кількість газу (або іншого палива), когенераційні установки дають нам можливість виробляти і тепло, і електроенергію. Це, до речі, одна із причин, чому у Києві ціни на теплову енергію можуть бути на 20-30% дешевше, ніж у інших регіонах. Бо тут найсучасніші ТЕЦ-5 і ТЕЦ -6, які використовують когенераційні принципи.
По-третє. Я не ворог індивідуалки. Якщо вона передбачена проектом у цьому будинку. Але для мене незрозуміло ось що. Чому вольовим методом, на повному ходу, без фахової дискусії, без ухвалення Стратегії теплозабезпечення, без аналізу досвіду Донецької області, яка давно почала розробку стратегії модернізації теплозабезпечення обласної теплокомуненерго і досить вдало, вирішуються таки доленосні для українців рішення?
Загалом, дискусія під гаслами «геть централізоване теплозабезпечення» – вкрай небезпечна. Я би сказав, що гасло «усі на автономку» - це заклик «рятуйся, хто може». Хтось розуміє, що труби не витримають газового тиску, що не витримають вентиляційні канали?
Тобто автономка – це бажання влади перекласти відповідальність на плечі людей?
Тут співпадає ряд причин… По-перше, одразу задаємося питанням – а кому це вигідно? Думаю, автономка лобіюється НАК «Нафтогазом» та облгазами, бо під це можна вибити фінансування… Зрозуміло, що це нові мережі, відтак – колосальні бюджети…
По-друге, нагадаю, що при централізованому теплозабезпеченні одну котельню можна «запустити» на соломі, іншу – на вугіллі, іще одну – на смітті. як у центрі Копенгагена (сміття, до речі, займає 22% в структурі теплового балансу Копенгагена)… Але якщо індивідуалка – ви назавжди підсажуєтесь на «газову голку»… Крім того, людям замовчують, що ці котли треба буде щороку обслуговувати…
Олексію Юрійовичу, ну а як же позитивний досвід Ужгорода?
Я його розцінюю як доказ злочинної халатності мера, байдужості та «попускання» правоохоронних органів, які закрили очі та дозволили розбалансувати систему централізованого тепло забезпечення.
Мені приємно, що експерти, які компетентні у цьому питанні, усі виступили з однозначною позицією… Мери, які при здоровому глузді, розуміють, що автономка – не вихід… Проста арифметика – в Ужгороді проживає 150 тис. жителів, тобто 30 тис. квартир, тобто потрібно 30 тис. котлів за ціною приблизно 1,5 тис. доларів – це 45 млн доларів. Третини цієї суми було б достатньо, щоб Ужгород не мав проблем з теплом. Треба було тільки зробити їх акціонерами. Я думаю, що все простіше – «хтось» отримав непогану комісію з кожного квартирного котла.
.gif)
