Відповідний проект наказу Мінрегіон оприлюднив на своєму сайті 12 вересня. Це документ з категорії «запізнілих». Прийняти його треба було ще 20 років тому.
Діяльність гуртожитків в Україні досі регулюється Примірним положенням про гуртожитки радянської епохи, прийнятим в 1986 році.
І все б нічого, згадка комсомолу і правил соціалістичного співжиття лише надають документу «вінтажності», якби не прогалина у регулюванні відносин між власниками та мешканцями гуртожитків. Вони в Положенні окреслені всього одним реченням: житлова площа в гуртожитку надається за рішенням адміністрації підприємства чи організації, а єдиною підставою для вселення є ордер.
І хоча Житловим кодексом такі ж норми встановлені для державного і громадського житлового фонду, є істотна відмінність. При вселенні в квартири державного або громадського фонду кодекс вимагає укладати договори найму - причому в письмовій формі. А при вселенні в гуртожиток - не вимагає. У Примірному положенні про гуртожитки таких вимог теж немає, що не дивно: 30 років тому ніхто і припустити не міг, що настане час приватизації гуртожитків, а їх жителям свої права на житлоплощу доведеться підтверджувати документально.
На практиці специфічне регулювання відносин про гуртожитки обернулося великою проблемою. У 2008 році в Україні прийнято Закон «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», який дозволив приватизацію «казенних метрів». Проте багато жителів гуртожитків цим правом скористатися не можуть.
Справа в тому, що закон встановив жорстку вимогу для приватизації приміщень у гуртожитках - законність проживання в них.
На жаль, далеко не всі мешканці гуртожитків можуть підтвердити, що проживають у них законно. Ордери - не рукописи. Вони чудово горять і губляться. До того ж, це специфічні документи - після вселення вони здаються комендантам гуртожитків. Рішення про вселення до гуртожитку теж збереглися не скрізь. Парламентські «гуртожитські» слухання, які в Україні за останні роки організовувалися двічі, показали, що багато жителів гуртожитків сьогодні проживають у них фактично на «пташиних правах» - без рішень та ордерів. Документи втрачені, в деяких випадках - свідомо знищені, ще у скрутні дев'яності.
Як наслідок, десятки тисяч людей перебувають за «бортом» Закону «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» та знайти свій кут не можуть. Це - прямий наслідок недосконалості українських «гуртожитських» нормативів. Не випадково в серпні минулого року Судова палата у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ при аналізі «гуртожитської» судової практики акцентувала увагу на необхідності внесення змін у Житловий Кодекс та Примірне положення про гуртожитки.
Кожному жителю - за договором
Нове Примірне положення про гуртожитки, розроблене Мінрегіоном, усуває існуючі нормативні прогалини.
Ключове нововведення документа - норма про обов'язкове складання договору найму житлового приміщення у гуртожитку при вселенні в нього.
Правда, статус сьогоднішніх «безордерних» мешканців гуртожитків це ніяк не покращує. І на сферу дії Закону «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» теж ніяк не впливає, так як всі вимоги встановлені законом станом на 1 січня 2009 року, а оголошена ним приватизаційна кампанія - по суті, разова акція, хоч і охоплює всю країну і триває вже 5 років.
Тим не менш, переведення взаємовідносин власників і мешканців гуртожитків у чіткі договірні рамки можна лише вітати. По-перше, це мінімізує виникнення «гуртожитських» конфліктів у майбутньому. По-друге, створює базу для ретроспективних коригувань. Наприклад, для припису власникам гуртожитків укласти договори найму з усіма мешканцями, а не тільки з новенькими.
Ще одне ключове нововведення проекту Примірного положення про гуртожитки - чіткий розподіл плати за проживання в гуртожитках на квартплату та вартість комунальних послуг. Як відомо, сьогодні вартість проживання в гуртожитках диференційована. Мешканці сімейних гуртожитків за житло сплачують як звичайні квартиронаймачі, окремо сплачуючи квартплату і оплачуючи комунальні послуги. А ось з жителів гуртожитків для одиноких громадян стягується фіксована плата. Тільки з українськими реаліями ця форма оплати часто «не дружить». Як правило, фіксовані тарифи не покривають витрати на надання мешканцям гуртожитків комунальних послуг. Нерідко страждають і самі мешканці - в деяких гуртожитках явно завищені тарифи на проживання; фіксована плата не дозволяє оплачувати фактичне споживання послуг і встановлювати засоби обліку і т. п.
Мінрегіон запропонував простий вихід із ситуації: проект нового Примірного положення про гуртожитки всіх мешканців гуртожитків перед тарифами зрівнює, а фіксовані тарифи скасовує. Причому проект прямо передбачає, що розмір плати за проживання в гуртожитку та порядок здійснення розрахунків між власником гуртожитку та наймачем повинен бути визначений у договорі найму житлового гуртожитського приміщення.
Стаж - не в рахунок. І діти теж
Проте є у проекту Мінрегіону і зворотна сторона. Нині чинне Примірне положення писане давно, але крім анахронізмів радянської епохи воно містить цілий ряд положень, які захищають мешканців гуртожитків. Зокрема, Положення забороняє виселяти з гуртожитків без надання іншого жилого приміщення:
- громадян, які відпрацювали більше 10 років на підприємстві, яке надало їм житлову площу в гуртожитку;
- осіб, звільнених у зв'язку з ліквідацією підприємства або скороченням штатів;
- пенсіонерів за старістю; членів сім'ї померлого працівника, якому було надано житлову площу в гуртожитку;
- одиноких громадян, які проживають у гуртожитку разом із неповнолітніми дітьми.
Проект нового Примірного положення всі ці норми скасовує. Замість них встановлюється одна норма - відсильна, - до статті 132 Житлового кодексу. Ця стаття теж захищає мешканців гуртожитків: дозволяє виселяти без надання житлової площі лише працівників, які звільнилися за власним бажанням або порушили трудову дисципліну. Але от про «непрацюючих» - тих же самотніх громадян з дітьми, вдів, пенсіонерів у статті 132 немає ні слова.
Так що фактично проект Мінрегіону урізає права .
Аналогічна ситуація з капітальним ремонтом гуртожитків. Нині чинне Примірне положення вимагає, щоб на час ремонту, якщо його не можна провести без виселення, жителям надавалась тимчасова житлову площу в гуртожитку або житловому приміщенні. У проект нового Положення ця норма не потрапила, як і норма про те, що громадяни, які проживають у сімейних гуртожитках, мають право вселити в займані приміщення своїх неповнолітніх дітей. Зате включена «режимна» норма, якої сьогодні немає: мешканцям гуртожитків пропонується обов'язково зустрічати відвідувачів особисто і обов'язково їх проводжати при виході з гуртожитку.
Білорусь подала нам приклад
У разі прийняття оновлене українське Положення про гуртожитки стане в один ряд з аналогічними документами, діючими в Росії та Білорусі. Порівняно з російським - воно трохи краще і «ближче до народу». А ось білоруському - значно поступається. Причому останнє Положення про гуртожитки Білорусь затвердила не так давно - у квітні 2013 року, і одночасно з ним - типовий договір найму жилого приміщення. Вся документація по обліку громадян, бажаючих одержати житлове приміщення в гуртожитку, в Білорусі зберігається як документація суворої звітності. Плату за комунальні послуги в гуртожитках білоруське Положення вимагає нараховувати, виходячи з фактичного споживання послуг. Наймачам сімейних гуртожитків дозволяють проживати в них з дітьми і дружинами, мешканцям гуртожитків для одиноких громадян - спільно з дітьми. Одним словом, Україні є в кого повчитися «гуртожитському» регулюванню.
Залишається лише додати, що шанси на швидке прийняття проекту наказу Мінрегіону високі. Другого вересня Верховна Рада прийняла постанову з рекомендаціями щодо «гуртожитських» слухань, однією з яких якраз і є прийняття нового Примірного положення про гуртожитки. Причому на розгляд документа у депутатів пішло менше хвилини. Так що шлях до нормативного перетворення українських гуртожитків відкритий.
Валентин Хорошун
.gif)
