Якщо говорити максимально просто, то будь-який багатоквартирний будинок включає:
- квартири (приміщення, що призначені для проживання) та нежитлові приміщення (що використовуються для облаштування офісів, магазинів, розважальних закладів тощо);
- решту площі будинку (як то: підвали, сходові клітки, горища), прибудинкову територію тощо.
Квартири та нежитлові приміщення є самостійними об’єктами права приватної власності (особистої чи спільної) фізичних або юридичних осіб. Тобто за загальним правилом у них є свої персоніфіковані власники, відомості про яких занесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Що ж до решти майна багатоквартирного будинку, то воно є спільним і належить усім фізичним/юридичним особам, що є власниками приміщень у такому багатоквартирному будинку. Реєстрації права власності на весь багатоквартирний будинок як окремий об’єкт права власності законодавством не передбачено.
Точне визначення спільного майна багатоквартирного будинку закріплене в п. 6 ч. 1 ст. 1 Законі № 417.
Таким майном є:
- приміщення загального користування (у тому числі допоміжні);
- несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку;
- механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення;
- будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території;
- земельна ділянка, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.
На що варто звернути увагу. Спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Це означає, що воно не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.
Водночас важливо: право власності на спільне майно багатоквартирного будинку існує у власників приміщень в відповідному будинку в силу закону, тож жодних додаткових дій з метою підтвердження існування відповідного права вчиняти не потрібно (з цього приводу Конституційний Суд України однозначно висловися в рішенні від 02.03.2004 р. № 4-рп/2004).
джерело: osbb-inform
.gif)
