Тарифна політика, що проводиться урядом у сфері житлово-комунальних послуг, змушує практично кожного серйозно задуматися про необхідність економного споживання всіх видів ресурсів. Головна мета при цьому – мінімізувати свої витрати на оплату ЖКП. Сьогодні можна знайти безліч рекомендацій з подібним рішенням. Більшість з них супроводжуються показниками можливої економії ресурсів при впровадженні, позитивними відгуками людей, які вже застосували ці рішення, думками фахівців і т. п. Безумовно, це можна тільки вітати. Разом з тим, існує низка основоположних умов енерго- та ресурсозбереження, про які практично нічого не повідомляється.
Перш за все, ні про яку економію ресурсів не може бути мови, якщо не дотриманий основний принцип – єдність обліку та регулювання. Іншими словами, кожен споживач повинен знати, яку кількість того чи іншого виду ресурсів він споживає, і мати можливість регулювати це споживання. Для обліку використовуються індивідуальні лічильники (водоміри, газові лічильники, електролічильники та теплолічильники), для регулювання – різні регулятори (водопровідні та газові крани, електровимикачі, радіаторні терморегулятори).
Важливою умовою дбайливого витрачання ресурсів є застосування енергоефективних технологій та обладнання. По кожному з напрямків – водопостачання, газопостачання, електро- і теплопостачання – сьогодні існує великий спектр ресурсозберігаючих рішень. Знання і обгрунтоване їх застосування дозволить істотно скоротити споживання.
Ще один важливий момент – це культура споживання. Споживати ресурси необхідно в мінімально необхідній кількості, не допускаючи їх безконтрольних та необґрунтованих витрат.
Гаряче і холодне водопостачання
Скорочення витрат гарячої і холодної води безпосередньо пов'язане із справністю запірно-регулюючої арматури, що виключає витік води. Крани, що протікають, навіть якщо протікання незначні (капаючі), здатні викликати невиправдані перевитрати води до кількох кубометрів на місяць. Істотно вплинути на скорочення таких витрат може застосування спеціальних пристроїв - розсіюючих насадок на водопровідні крани та змішувачі, а також розсіювачів для душу замість звичайних сіток. Ці пристрої, за рахунок залучення в струмінь води значної кількості повітря, здатні забезпечити до 30% економії витрат води.
Необхідно також стежити за раціональним споживанням води. Перекривати воду при чищенні зубів, голінні, вмиванні, прийнятті душу.
Газопостачання
Економія газу, в основному, пов'язана з типом застосовуваних газових приладів (плит, водонагрівачів). Пріоритет слід віддавати сучасним видам обладнання, що відрізняються мінімальним споживанням газу за рахунок використання спеціальних конструкцій газових пальників. Кухонні плити краще використовувати комбінованого типу, які замість духовки з використанням газу обладнані електричною духовкою.
Електропостачання
Сучасні технології представляють сьогодні великі можливості для економії електроенергії. Насамперед, це стосується заміни традиційних ламп розжарювання на енергозберігаючі для освітлення. Значну економію може дати використання побутової техніки класу А з енергоефективності. В основному, маркування техніки здійснюється за сімома класами від А до G. При цьому клас А відрізняється низьким енергоспоживанням, у всіх інших - енергоспоживання зростає по мірі збільшення класу.
Не останню роль для економії електроенергії грає і контроль за її споживанням. Істина «йдучи, гасіть світло» – має основне значення. Крім того, вся непрацююча побутова техніка повинна обов'язково знеструмлюватися, так як навіть вимкнений, але підключений до мережі прилад, хоч і незначно, але споживає електроенергію.
Теплопостачання
Мабуть, найбільш проблемним є забезпечення режиму економії у сфері теплопостачання. При цьому будь-яких технологічних складнощів тут немає, всі енергоефективні технології відомі та апробовані на практиці. Однак, є ціла низка моментів, що ускладнюють їх застосування. Насамперед, вони віддрізняються складністю і великою вартістю організації обліку (особливо поквартирного) теплової енергії. Як вже зазначалося, без належного обліку спожитої теплової енергії відчути результат економії буде неможливо, навіть якщо буде можливість регулювати і зменшувати споживання тепла. Теплопостачальна організація все одно надішле квитанцію на оплату опалення за своїми розрахунками. У такій ситуації поодинці заощадити не вийде. Тут вже потрібні зусилля і бажання всіх мешканців будинку і добре, якщо вони об'єднані в товариство співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ).
Виходячи з сьогоднішніх реалій, найпростіший алгоритм вирішення проблеми, може бути один. По-перше, слід організувати загальнобудинковий облік споживаної теплової енергії шляхом встановлення теплолічильника. Це зовсім не складно. Тим більше, що сьогодні встановлення такого лічильника входить в обов'язки теплопостачальних організацій. По-друге, необхідно встановити радіаторні терморегулятори на кожен опалювальний прилад (радіатор) в будинку. Це також технічно не складно, хоча потребує певних матеріальних витрат кожного власника квартири. Разом з тим, реалізація цих двох заходів вже дає можливості для скорочення теплоспоживання і дозволить кожному мешканцеві відчути економічний ефект. Правда, при цьому необхідно дотримуватися основної вимоги – всі мешканці будинку повинні активно користуватися регулюванням теплоспоживання своїх квартир. Таку можливість дають радіаторні терморегулятори. З їх допомогою можна задавати бажаний температурний режим в приміщенні в діапазоні від 5 до 26 °С. Якщо всі мешканці будинку будуть відповідально користуватися такими можливостями, то це, в підсумку, позначиться на рахунках по оплаті за теплову енергію кожним з мешканців будинку.
Як зазначалося вище, це один з більш простих способів економії теплової енергії, який можливий в наших умовах. Разом з тим, більш значних результатів можна досягти, якщо крім організації загальнобудинкового обліку, провести заміну застарілого теплового пункту на більш сучасний з погодним регулюванням і автоматикою, що регулює теплоспоживання будівлі, так званий індивідуальний тепловий пункт (ІТП). Погодне регулювання в таких ІТП забезпечується спеціальною автоматизованою керуючою системою, яка на підставі показань датчика температури зовнішнього повітря зменшує або збільшує подачу теплоносія у внутрішньобудинкову опалювальну мережу. Погодне регулювання дозволяє оптимізувати теплоспоживання будівлі в залежності від стану погоди, виключаючи перетопи і недотопи, зменшити залежність споживачів від теплопостачальних організацій. Крім того, наявність у складі сучасних ІТП спеціальних засобів автоматики та відповідного програматора, дозволяє не тільки контролювати витрату теплової енергії, але й керувати ним. З'являється можливість регулювати температуру теплоносія у внутрішньобудинкових опалювальних мережах та гарячої води в системі гарячого водопостачання, збільшувати або зменшувати витрату теплової енергії по годинах, задавати необхідні параметри по тиску в системі, що виключають можливість аварійних ситуацій. Заміна застарілих теплових пунктів на більш сучасні ІТП, безумовно, потребує значних коштів. Разом з тим, цей захід дозволяє економити до 30% теплової енергії, а вкладені в заміну кошти окуповуються за один-два опалювальних періоди.
Описані заходи дозволяють квартировласникам економити теплову енергію та зменшити розмір плати за її споживання. Проте, розмір оплати не буде відображати реального теплоспоживання кожної конкретної квартири і зусиль кожного квартировласника щодо економії теплової енергії. Він буде однаковим для всіх мешканців будинку, незалежно від того, хто більше або менше її економив. Для того, щоб остаточно вирішити цю проблему, необхідно організовувати поквартирний облік споживання теплової енергії. У поєднанні з регулюванням за допомогою радіаторних терморегуляторів, це дозволить точно визначати фактичне теплоспоживання кожної квартири і справедливу оплату за нього.
Організація поквартирного обліку спожитого тепла, – одна з найскладніших проблем існуючого житлового фонду. Вона вирішується просто, якщо в кожній квартирі є один тепловий ввід – тоді теплолічильник встановлюється на цьому вводі. На жаль, така ситуація практично не зустрічається в існуючих житлових будинках. Можна встановити теплові лічильники на кожен опалювальний прилад, але це дуже витратний захід, так як кожен лічильник має значну вартість. В наших умовах найбільш простим рішенням було б використання недорогих приладів – розподілювачів витрат на опалення, які встановлюються на кожному опалювальному приладі. Не будучи лічильниками теплової енергії, вони дозволяють визначити частку спожитого тепла кожним опалювальним приладом та, знаючи загальне теплоспоживання будівлі, не складно вирахувати теплоспоживання кожної квартири. Для цього розроблені спеціальні розрахункові комплекси. Аналогічна система поквартирного обліку досить широко використовується в багатьох європейських країнах і показала свою високу ефективність. Впровадження подібної системи в Україні потребує певних організаційних зусиль і підготовки відповідних фахівців. Однак, все це не так складно, як здається на перший погляд. Разом з тим, без вирішення завдання організації поквартирного обліку теплової енергії дуже складно говорити про реальне енергозбереження у сфері теплопостачання.
Алекс Гор
.gif)
