В українських реаліях інтереси більшості споживачів, які мешкають у багатоквартирному житловому фонді, представляють органи місцевого самоврядування, – призначаючи для обслуговування неефективні ЖЕКи. У результаті такого господарювання житловий фонд старіє, а якість житлово-комунальних послуг залишається досить низькою. До того ж зростає рівень незадоволення українців та посилюється соціальна напруга у суспільстві.
У більшості країн світу житловий ринок розвивається за рахунок конкуренції (яка стимулює зростання якості послуг за розумними цінами). Попит на цьому ринку
представлений об’єднаними споживачами (ОСББ), пропозиція – управителями (керуючими компаніями), які на конкурсних засадах виборюють в споживачів право управляти/обслуговувати їхній будинок.
Cпроби реформувати відносини на ринку житлової галузі задекларовані у Законі України «Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2009-2014 роки» від 24 червня 2004 року, 11 червня 2009 року (надалі – Програма реформування), а також у Програмі економічних реформ Президента на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» і Національних планах дій щодо її впровадження на кожен рік (надалі – Програма Президента).
Основними завданнями обох документів визначено:
• створення конкурентного середовища на ринку послуг ЖКГ (станом на початок 2013 року в Україні повинно діяти 20,14 тис. ОСББ та 50% площі
усього житлового фонду обслуговуватися приватними керуючими компаніями (управителями);
• стимулювання технічної й технологічної модернізації й підвищення ресурсо- і енергоефективності ЖКГ (зменшення частки старих і аварійних теплових мереж з 15,7% до 12%; зниження споживання природного газу на 15% до 2014 року; забезпечення 100% обліку спожитих послуг).
Очікувалося, що в результаті реалізації Програми реформування:
• завершиться розроблення необхідних нормативно-правових актів, що забезпечать стале функціонування галузі в ринкових умовах господарювання (а саме - створення сприятливих умов для створення та
діяльності ОСББ та створення інституції управителя);
• будуть створені сприятливі умови для залучення позабюджетних коштів у розвиток об'єктів житлово-комунального господарства та ефективний механізм подальшого його реформування із залученням іноземних інвестицій, кредитів, коштів фізичних і юридичних осіб;
• населення отримає житлово-комунальних послуги належної якості відповідно до вимог національних стандартів, гармонізованих з міжнародними або регіональними;
• підвищиться рівень мотивації громадян до участі в прийнятті рішень у житловій сфері, держава забезпечить захист прав споживачів, їх своєчасне інформування з питань своїх прав та обов'язків;
Для досягнення цих результатів Програмою реформування визначено комплекс заходів інституціонального (вдосконалення роботи структурних підрозділів центральних та місцевих органів влади, що опікуються питаннями реформування), нормативно-правового (розробка та прийняття нормативно-правових актів), науково-технічного (виконання наукових розробок на замовлення Мінрегіону за бюджетні кошти), організаційного (проведення навчань, семінарів, кругли столів тощо) та фінансового (фінансування з державного бюджету «пілотних проектів» з модернізації житлового фонду, створення фінансових механізмів для залучення позабюджетних коштів для підвищення енергоефективності галузі) характеру.
Забезпечувати взаємодію та організацію діяльності міністерств, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, пов'язаних з виконанням Програми реформування, повинна Міжвідомча комісія з проведення реформування житлово-комунального господарства на чолі з Віце-Прем'єр-Міністром. Контроль за виконанням Програми реформування на держаному рівні повинні здійснювати центральний орган виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства (Мінрегіон). та інші центральні органи виконавчої влади.
Мінрегіон щороку повинен подавати Кабінету Міністрів України інформацію про хід виконання завдань, визначених Програмою. Кабінет Міністрів України щороку не пізніше 1 травня повинен подавати Верховній Раді України звіт про стан виконання Програми. Громадські організації можуть здійснювати громадський контроль.
Програма Президента, в основному, повторює завдання Програми реформування, але додатково передбачає ще й реформування системи соціальної підтримки й посилення її адресності. Координаційну функцію із забезпечення реалізації виконання Національного Плану Дій було покладено на Комітет економічних реформ при Президентові України, у якому створено підгрупу «Реформа житлово-комунального господарства».
В результаті утворилися аж два координаційні органани. Один – з реалізації Програми реформування, інший – з реалізації програми Президента. Однак, роботу жодного з них не можна вважати задовільною. Після скасування посади профільного Віце-Прем’єр-Міністра у 2011 році, Міжвідомча робоча група залишилася лише на папері. Комітет економічних реформ продовжує діяти, однак, по-факту, єдиного підходу до реформування галузі у владних інституцій протягом 2009-2012 років не було. Як і не відбувалося публічного звітування щодо стану реалізації житлово-комунальної реформи.
Як наслідок, більшість заходів, передбачених і Програмою реформування ЖКГ, і Програмою Президента, не було виконано або було здійснено формально.
Протягом 2009-2012 років не відбулося:
- вирішення питання відшкодування пільг та субсидій для мешканців будинків, де створено ОСББ;
- внесення змін до законодавства України, яке б забезпечило вирішення нагальних проблем в роботі ОСББ;
- прийняття законодавчої бази, що регулює діяльність управителів (керуючих компаній);
- прийняття законодавчої бази щодо особливостей здійснення права власності у багатоквартирному будинку;
- запровадження адресної монетизованої системи надання пільг та субсидій;
- затвердження типових договорів про надання житлово-комунальних послуг;
- внесення змін до Наказу №60 Держжитлокомунгоспу від 25.04.05 щодо визначення «виконавця» житлово-комунальних послуг;
- врегулювання питань, пов’язаних з експлуатацією, реєстрацією, технічним наглядом та капітальним ремонтом ліфтів, газових внутрішньобудинкових мереж;
- внесення змін до нормативно-правових актів стосовно скасування державної реєстрації права власності на багатоквартирний будинок його попереднього власника у разі 100% приватизації чи відчуження в інший спосіб квартир;
- розробки окремого КВЕДу для ОСББ.
У процесі вирішення знаходяться такі питання:
- розробка типових договорів про надання ЖКП;
- розробка механізму надання ОСББ пільгових кредитів, у тому числі за участю державних банків. Механізм державної підтримки «пілотних проектів» з енергозбереження та модернізації системи управління у житловому фонді, який реалізовувався у 2010-2011 роках, виявився неефективним;
- приведення внутрішніх нормативно-правових актів НКРЕ та НКРКП у відповідність до ЗУ «Про ОСББ» та віднесення ОСББ до категорії споживачів «населення»;
- надання співвласникам багатоквартирного будинку інформації з Реєстру прав власників на нерухоме майно через внесення змін до законодавства.
Протягом 2009-2012 років вдалося реалізувати лише ряд заходів:
- припинення стягнення територіальними відділеннями ДПС з ОСББ та ЖБК, ЖЕО екологічного податку, збору за спеціальне використання води;
- включення ОСББ, статути яких відповідають ЗУ «Про ОСББ», до реєстру неприбуткових організацій (установ)включення ОСББ, статути яких відповідають ЗУ «Про ОСББ», до реєстру неприбуткових організацій (установ);
- внесення до Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників ЖКГ професією «Менеджер (управитель) житлового будинку (групи будинків)»
- прийняття Наказу Мінрегіону про здійснення заходів з підготовки та перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівцівдля ЖКГ;
- затвердження Постанови КМУ № 599 «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для пільгового кредитування юридичних осіб, у тому числі об’єднань співвласників багатоквартирних будинків, для проведення реконструкції, капітального та поточного ремонту об’єктів житлово-комунального господарства».
То ж не дивно, що станом на 1 січня 2013 року маємо (за даними Мінрегіону) зареєстровано 15,73 тис. ОСББ та 543 приватних установи з обслуговування житлового фонду. Сплеск зростання і попиту (в особі ОСББ), і пропозиції (керуючих компаній) припадає на 2010 рік, коли населення, повіривши в обіцянки влади, створило аж 12,16 тис. ОСББ із 11,22 тис. запланованих. Поступово, у результаті державної політики «подвійних стандартів», темпи росту і ОСББ, і керуючих компаній, знизилися. За показниками Програми реформування ЖКГ, на початок 2014 року має діяти більше 32 тис. ОСББ, переважна більшість з яких будуть клієнтами керуючих компаній. Однак, зрозуміло, що цього не відбудеться.
ОСББ продовжують боротися за своє виживання та відстоюють право на самозабезпечення, у той час, коли бізнес не поспішає інвестувати у житловий ринок. Реальних керуючих компаній (управителів) на сьогодні практично немає. Переважна більшість створених приватних капіталом підприємств з обслуговування житла (із 543), обслуговує новий житловий фонд (так звані, керуючі компанії, створені забудовниками). До того ж, 90% таких установ не були обрані співвласниками (а саме такий вибір є основною умовою конкуренції, в результаті чого повинна зростати
якість житлово-комунальних послуг), а «призначені» органом місцевого самоврядування. У той час, модернізація житлового фонду відбувається вкрай повільно.
Стан виконання загальнодержавної програми реформування та розвитку ЖКГ на 2009-2014 гг..
для збільшення - натисніть на зображення
Виконання Національного плану дій по реформуванню ЖКГ на 2011-2014 гг..
для збільшення - натисніть на зображення
Тетяна Бойко, координатор житлово-комунальних программ Громадянської мережі ОПОРА
.gif)
