Радіаторний терморегулятор для систем водяного опалення був створений у 1943 році. Його конструкція досить проста. Основний елемент – сільфон (герметична ємність з гофрованими рухливими стінками, заповнена термочутливою речовиною). Реагуючи на найменші зміни температури в приміщенні, сільфон збільшується або зменшується в об'ємі, рухає шток, який керує клапаном, котрий регулює подання теплоносія в опалювальний прилад.
За допомогою радіаторного терморегулятора можна встановлювати бажаний температурний режим у приміщенні в діапазоні від 5 до 26°С. Іншими словами, у споживача з'являється можливість регулювати тепловий комфорт у своїй квартирі: встановлювати бажану температуру в кожному приміщенні, знижувати її в нічний час, забезпечувати мінімально допустиму на період зимової відпустки.
Окрім того, використання радіаторних терморегуляторів дозволяє реально економити близько 20% тепловой енергії. Однак, щоб ця економія стала відчутною в рахунках за опалення, необхідно виконати ряд заходів, пов'язаних з урахуванням споживаного тепла.
Читайте також: Влада планує допомагати ОСББ утеплювати будинки
Розглянемо декілька прикладів, які ілюструють, як застосування радіаторних терморегуляторів може впливати на плату за споживану теплову енергію.
Отже, ми встановили радіаторні терморегулятори в квартирі, проте наш будинок не має побудинкового обліку споживаної теплової енергії. У цьому випадку розмір плати за опалення залишиться без змін, таким же, як і до установки обладнання. Єдиним позитивним моментом буде те, що при бажанні ми зможемо регулювати рівень теплового комфорту в квартирі.
Якщо загальнобудинковий облік у будинку існує, а терморегулятори встановлені лише в деяких квартирах, наші зусилля з економії тепла також не відіб'ються на оплаті за її споживання, вони будуть знівельовані нашими сусідами.
Однак, зовсім інша ситуація складатиметься, якщо загальнобудинковий облік існує і всі квартири обладнані радіаторними терморегуляторами. У такому випадку всі жителі будинку будуть активно економити тепло. Уявити це досить складно, але якщо станеться, то ми зможемо на 20% скоротити платежі за тепло. При цьому зауважимо, розмір оплати не відображатиме реального теплоспоживання кожної конкретної квартири. Він буде однаковим для всіх мешканців будинку, не залежно від того, хто більше або менше економив.
І лише один варіант забезпечить розмір платні за теплову енергію кожним споживачем залежно від фактичного її споживання – організація поквартирного обліку у поєднанні з регулюванням за допомогою радіаторних терморегуляторів.
Встановити у квартирі прилади обліку технічно просто. Так, якщо квартира має єдине теплове введення, що в існуючому житлі зустрічається досить рідко, то прилад обліку ставиться на цьому введенні.
Якщо такого введення немає, то можна встановити лічильник на кожен опалювальний прилад. Такий варіант досить витратний для споживача, оскільки кожен теплолічильник має значну вартість. Не випадково в більшості країн, де давно займаються теплозбереженням, застосовується інша система обліку з використанням недорогих приладів – так званих розподільників витрат на опалення, котрі встановлюються на кожному опалювальному приладі (радіаторі). Проте з їхньою допомогою, знаючи загальний вжиток теплової енергії будинку, яка визначається по загальнобудинковому лічильнику, можна обчислити долю вжитку теплової енергії кожним опалювальним приладом квартири і будинку в цілому.
Зчитування свідчень приладів-розподільників здійснюється дистанційно, або щомісячно безпосередньо власниками квартир. Розроблені спеціальні програмні комплекси, котрі дозволяють на підставі загальнобудинкового теплоспоживання і свідчень приладів-розподільників визначити об'єм вжитку тепла кожною квартирою і відповідно розмір плати за її використання. Здавалося б, все дуже складно, але як показує практика наших сусідів поляків, де подібні системи широко поширені, працюють вони досить просто і ефективно.
Впровадження аналогічних систем поквартирного обліку вжитку теплової енергії в нашій країні зв'язане з необхідністю реалізації низки заходів. Мабуть, найголовніше – створити зацікавлені колективи домовласників. Ними можуть бути житлово-будівельні кооперативи (ЖБК) або об’єднання співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ).
Займатися цим можуть безпосередньо правління ЖБК та ОСББ, якщо в їхньому штаті є відповідні спеціалісти. Можна доручити цю роботу експлуатуючий організації – ЖЕКу, або управляючий компанії, хоча й сьогодні ЖЕКи не зовсім готові виконувати ці функції, їм треба переорієнтовуватися на них, а управляючих компанії в Україні надто мало.
Зауважимо, в інших державах супроводом систем займаються головним чином управляючі компанії. Враховуючи, що альтернативи енергозбереженню у нашій держави немає, рано чи пізно нам доведеться повсюдно впроваджувати систем поквартирного обліку споживаної теплової енергії в існуючому житловому фонді. Виходячи з цього, вже сьогодні органи місцевого самоврядування повинні серйозно задуматися над реорганізацією існуючих ЖЕКів, їхнім перетворенням у повноцінні управляючі компанії та створенням сприятливих умов для організації нових управляючих компаній.
І наостанок, щодо участі у такій роботі теплопостачальних організацій і компаній - сьогоденні реалії їхньої діяльності ніяк не пов'язані з теплозбереженням кінцевими споживачами. Навпаки: чим більше виробив тепловій енергії – тим більше вигода. За відсутності дієвого обліку як виробленої, так і спожитої енергії споживач вимушений оплачувати будь-які виставлені йому рахунки. Враховуючи, що практично всі теплопостачальні компанії - монополісти, зміна постачальника тепла для кінцевого споживача стає нерозв'язною проблемою. У зв'язку з цим надзвичайно актуальна розробка ефективного механізму економічної зацікавленості теплопостачальних компаній в економії теплової енергії на рівні кінцевих споживачів. Знову ж таки в багатьох країнах такий механізм існує – це податкові пільги, державні дотації, спеціальні премії тощо. Тож, органам держуправління в житлово-комунальній сфері слід було б зайнятися розробкою такого механізму. Теплопостачальні компанії повинні мати відповідну стимуляцію енергозбереження кінцевими споживачами і нести за це певну частку відповідальності.
Олександр Горбатовський, лауреат державної премії України з науки і техніки, заслужений будівельник України, спеціально для ІА «Україна Комунальна».
.gif)
