Запрошення на інтерв'ю з посадовцем ми отримали після того, як самі були змушені відповідати на запитання наших читачів, адресовані керівнику Міністерства. Геннадій Темник пояснив, так званий «період мовчання», тим, що «входив у курс справи», а не відсутністю бажання спілкуватися з пресою.
Наша перша, і сподіваємось, не остання розмова з Міністром була присвячена найбільш актуальній темі - проблемам фінансування галузі ЖКГ. Геннадій Темник розповів про те, яким буде механізм модернізації комунальної теплоенергетики, як розвиватиметься державно-приватне партнерство, чи буде відомство просити збільшення бюджетних дотацій, і яких законодавчих ініціатив варто очікувати у перспективі. У прес-службі Мінрегіону «Україні Комунальній» також пообіцяли найближчим часом відповісти на ТОП-10 запитань наших читачів. Про це редакція повідомить додатково.
- Геннадію Павловичу, нещодавно ви заявили, що зараз опрацьовується механізм залучення до сфери комунального господарства «довгих» кредитів під держгарантії для проведення модернізації. Як збиткові підприємства зможуть повертати позики міжнародних банків? У зв'язку з цим, чи варто населенню готуватися до підвищення тарифів?
Перед тим, як запропонувати підприємствам механізм кредитування, ми проаналізували фінансово-економічну ситуацію, що склалася у галузі. Зокрема, нам необхідно було знайти відповідь на два найголовніших питання: скільки грошей на сьогодні є в галузі і, наскільки ефективно вони використовуються. Результати нашої роботи показали, що рівень енергоємності виробництва комунальних послуг дуже високий. Наприклад, для виробництва одного кубічного метра води ми витрачаємо 0,7 кіловат енергії, а в європейських країнах на ці цілі витрачатися не більше 0,3 кіловат. Європейські показники пояснюються тим, що вони вже давно провели модернізацію обладнання. Ми ж фактично 0,4 кіловата на кожен кубометр використовуємо неефективно. Якщо говорити безпосередньо про запропоновану нами схему переходу галузі на енергозберігаючі технології, вона не передбачає підвищення вартості комунальних послуг для споживачів. Повернення позик буде забезпечуватися за рахунок коштів, які галузі вдасться заощадити у результаті модернізації, тобто, скорочення обсягів споживання енергоресурсів.
- Чи порахували у Міністерстві, наскільки вдасться скоротити витрати на виробництво комунальних послуг після модернізації підприємств?
Якщо умовно дохід одного підприємства взяти за сто відсотків, то виявиться, що сьогодні ми всю виручку витрачаємо на операційні витрати та оплату енергоносіїв. Після заміни обладнання на енергозберігаюче, при збереженні діючих тарифів, підприємство буде збирати ті ж сто відсотків, але при цьому вже буде менше витрачати на оплату енергії і газу. За нашими розрахунками, у результаті проведення модернізації вдасться заощадити 20-25 відсотків витрат, які в подальшому підприємство зможе направити на погашення кредиту. Разом з тим, важливим питанням є розробка методики оцінки ефективності проведеної модернізації. І Міністерство зараз працює над створенням відповідного проекту постанови. Цим документом буде, по-перше, запропонований алгоритм, який дозволить зафіксувати економію кожного підприємства, отриману в результаті реалізації енергозберігаючих проектів. По-друге, ці зекономлені кошти будуть акумулюватися на окремому спецрахунку.
- Тобто, пропонується для підприємств галузі створювати рахунку зі спеціальним режимом використання, на які будуть автоматично відраховуватися зекономлені за рахунок модернізації кошти? Навіщо?
Якщо вивільнені гроші не виймати з обороту підприємства, то у будь-якого керівника буде спокуса використати ці кошти не на подальше оновлення основних фондів, а спрямувати їх на вирішення маси інших поточних проблем, які, на жаль, є у кожного підприємства ЖКГ. Після того, як модернізовані підприємства зможуть сконцентрувати на спецрахунку згадані вище 20-30 відсотків від виручки, частина цих коштів буде спрямовуватися на погашення тіла кредиту і виплати відсотків, що є обов'язковою умовою. Решта коштів залишиться у розпорядженні підприємств, які можна також направити на повернення позики, тим самим, прискорюючи термін її погашення, або ж реінвестувати їх в енергозбереження. Реалізація цієї схеми також дозволить позбавити державний бюджет від фінансового навантаження перехресного субсидування галузі. Саме тому ми зацікавлені у залученні в галузь «довгих» кредитів: чим більше термін кредиту, тим більше накопичення зекономлених коштів. Крім того, європейські банки кредитують під держгарантії, що не вимагає внесення застави від підприємства, і прибутковість позик не перевищуватиме 3 відсотків річних.
- Раніше ви говорили, що Європейський інвестиційний банк вже почав кредитувати за цією схемою теплопостачальні підприємства Дніпропетровської області. Коли цей механізм почав працювати? Коли такі кредити стануть доступними для більшості підприємств галузі?
Енергозберігаючі проекти із залученням фінансування міжнародних банків або приватних інвестицій вже реалізуються практично по всій країні. Є, наприклад ті, які беруть участь у проекті Світового Банку «Розвиток міської інфраструктури», який реалізується в Україні з 2009 року. Зараз фінансуванням таких проектів у ЖКГ зацікавився Європейський інвестиційний банк. Наша галузь інвестиційно приваблива для міжнародних фінансових структур, тому що при заміні технологічно застарілого обладнання на сучасне можна відразу досягнути істотної економії. У галузі зацікавлені в «довгих» дешевих кредитах, а кредитори зацікавлені у тому, щоб їхні кошти були вкладені в ефективні проекти.
- Модернізація обладнання безглузда без проведення реконструкції і заміни теплових мереж, на частку яких і випадає найбільший відсоток втрат. Що планується робити в цьому напрямку?
Є кілька шляхів вирішення цієї проблеми, які діаметрально відрізняються один від одного. Перший - це спочатку замінити котельне обладнання, потім модернізувати мережеву інфраструктуру, а згодом провести термосанацію житлового фонду. Другий підхід ми зараз опрацьовуємо. Зокрема, розглядається модель проекту «Тепловий район». Вона вже пройшла апробацію в різних країнах, коли комплексна модернізація починається саме з санації будівлі, для якої потім будують інфраструктуру – мережі з оптимальними технічними характеристиками, - а потім вже встановлюють модульну котельню, яка забезпечить утеплені будівлі тепловою енергією. Типові радянські житлові забудови дозволяють нам провести пілотні проекти за цією схемою у ряді регіонів. А набутий досвід можна буде поширити і на всю Україну. Так, доведеться залучати «довгі» європейські кредити, але без них не обійтися. Тому що з котельнями - термін окупності 3 роки, при модернізації мереж - 7-10 років, а житлофонду - 20-25 років.
- У той же час, проведення енергомодернізації не дозволить теплоенергетикам вирішити проблему повернення багатомільярдної заборгованості за природний газ, яка формувалася роками.
По-перше, якщо не проводити модернізацію - сума заборгованості буде тільки збільшуватися. Також необхідно розуміти, що роботу з вирішення тих завдань, які ми намітили, неможливо екстраполювати на той значний за часом період неефективного та надмірного споживання газу, який пережила країна. Звісно, що зекономлених у результаті модернізації коштів буде достатньо тільки для того, щоб продовжити перехід на енергозберігаючі технології. Але очевидно, що запропонована схема не дозволить теплоенергетикам повністю погасити борги за газ, які накопичилися за десятиріччя. Це непорівнювані величини: борги, які вже сьогодні обчислюються мільярдами гривень і ті тисячі, мільйони гривень, які підприємства заощадять завдяки модернізації своїх потужностей.
- Чи вважаєте ви за доцільне повернутися до вже застосованої одного разу практики списання боргів за газ?
Я вважаю, що за все потрібно платити. Якщо був придбаний який-небудь товар, то за нього необхідно розрахуватися. Може бути, з розстрочкою, здійснюючи періодичні платежі, але борги потрібно повертати. І крім того, що ми зараз декларуємо необхідність якнайшвидшого проведення модернізації та формування ефективних механізмів управління галуззю, ми працюємо над вирішенням проблеми погашення кредиторської заборгованості. І перш за все, за рахунок закриття дебіторської. Адже, фактично, тих сум, які споживачі повинні виплатити підприємствам галузі вистачить для того, щоб розрахуватися за енергоносії. Але тут виникає серйозне питання про здатність населення і непобутових абонентів повернути ці борги. Так, у структурі загальної заборгованості є безнадійна, безповоротна частина. Але є і заборгованість, з якою потрібно працювати, у тому числі, через суди намагатися повернути ці гроші.
- Могли б ви назвати приблизну суму боргу, яка у перспективі підлягатиме списанню? Як планується проводити реструктуризацію решти заборгованості?
Ми зараз проводимо порівняльний аналіз даних НАК «Нафтогаз» і статистики оперативного обліку по розрахунках за енергоносії, яку нам направляють регіони. На жаль, ці цифри рідко сходяться з ряду причин. Перш за все тому, що підприємствам ЖКГ зручно в балансі показувати ті фактичні гроші, які вони заплатили зараз, а газопостачальникам відображати у відомостях борги попередніх періодів. Тому, якщо грунтуватися на даних НАКу про проведені платежі - вони занижені, якщо брати галузеві - вони не враховують минулі періоди. Тому зараз, я вважаю, некоректно називати будь-які цифри і суми. Спочатку ми з енергетиками повинні прийти до спільного знаменника. Думаю, що структуру боргу і результати проведеного аналізу ми зможемо назвати пізніше.
- Мінрегіон зараз веде відповідний діалог з НАКом?
Так. Позиція енергетиків зрозуміла: вони продали товар і вимагають оплату. Це основа нормальних ринкових відносин. Питання, які ми обговорюємо, пов'язані з ціною, обсягами, а також з виконанням тих зобов'язань, які прописані в договорах на поставку. Енергетики зацікавлені в поверненні своїх грошей, а Міністерство зацікавлене в погашенні боргу. І наша конструктивна розмова полягає у тому, що ми розбили заборгованість за категоріями. Борг складається з неплатежів населення, бюджетних організацій та інших категорій споживачів.
- Яка з категорій об'єднує найбільших боржників?
Близько 80 відсотків боргу формують борги населення. 5-7 відсотків припадає на бюджети різних рівнів, і 12-15 відсотків - це комерційні організації. Ми реально розуміємо ситуацію, і з енергопостачальниками наразі вивчаємо питання про те, скільки і яка категорія споживачів має забогованність.
- Торік Мінрегіон анонсував новий механізм виплати та погашення субвенції з різниці в тарифах. Він працює?
Алгоритм компенсацій принципово не змінився, все працює за старою моделлю. Але, якщо у 2012 році на виплату цієї субвенції пішло близько 15 мільярдів гривень бюджетних коштів, то у поточному році закладено всього 5 мільярдів. Тому найближчим часом розглядатиметься питання, як добрати ці 10 мільярдів для того, щоб вийти на повне відшкодування тарифної різниці.
- Вашому попереднику Анатолію Близнюку («У.К.» - очолював Мінрегіон з липня 2011 року по грудень 2012 року) вдалося істотно збільшити держбюджетне фінансування галузі. Подальший розвиток ЖКГ буде переорієнтовано виключно на залучення інвестицій або ви плануєте робити бюджетні запити про збільшення фінансування ключових програм з держскарбниці?
Я очолив Мінрегіон, коли бюджет на 2013 рік був вже прийнятий. Мені дісталося те, що дісталося. Не буду давати цьому оцінку, це факт, який ми змушені прийняти і працювати з цими цифрами. Два роки поспіль держава виділяла кошти на погашення тарифної різниці і це основна стаття витрат. За той період, який ви назвали, більшу частину держбюджетного фінансування галузі - 15 мільярдів гривень, було направлено на компенсацію різниці в тарифах. Але, вважаю, некоректно порівнювати збільшення коштів, які прийшли у галузь для фінансування різниці в тарифах з фінансуванням інших напрямків.
Змушений констатувати, що багато важливих галузевих програм не знайшли підтримки у держбюджеті 2013 року і це одна з головних наших проблем. Але уряд розуміє важливість підтримки розвитку галузі, тому коли гроші є - вони виділяються. Для того, щоб перебудувати наш внутрішній ринок, отримати економію коштів, скоротити споживання енергоресурсів, заробити кошти і реінвестувати їх в галузь за дорученням Президента була розроблена Держпрограма активізації розвитку економіки на 2013-2014 роки. І, якщо будуть виконані плани з наповнення дохідної частини бюджету, галузь будуть фінансувати на безповоротній основі. Але наша ідея в тому, щоб змусити економіку в ЖКГ працювати на ринкових підставах і залучити інвесторів у цю галузь. Щоб це сталося, необхідно надати ЖКГ можливість залучати кредитні кошти під державні гарантії.
- Крім кредитування, про які ще реальні механізми залучення приватного капіталу в галузь можна говорити зараз?
Наразі нами ретельно опрацьовуються механізми державно-приватного партнерства та інші способи залучення бізнесу в ЖКГ. Перш за все, необхідно переконати бізнес у тому, що правила гри на нашому ринку для нього прийнятні і прозорі. Для цього доведеться поміняти підхід і ставлення до подальшого розвитку галузі в цілому. Адже, тих коштів, які ми залучаємо з державного та місцевих бюджетів вистачає лише, образно висловлюючись, на «латання дірок». Я зібрав дві серйозних робочих групи, які розробляють пакети необхідних документів, як і за механізмами оцінки ефективності, кредитування, так і по введенню спецрахунків, концесійного законодавства. Ця робота базується на розумінні того, що інвестор прийде у галузь тільки тоді, коли йому буде чітко зрозуміло, чи є у нього страховка по вкладенню та гарантії з повернення коштів, а також чітка відповідь на запитання, що у результаті інвестор може отримати.
Зараз є маса бажаючих вкласти кошти у галузь, але немає відповідей на ці питання. Тому по кожній згаданій мною моделі інвестування ми будемо радитися і з профільними асоціаціями, і з бізнесом, і з мерами міст. Мною проведено кілька нарад з представниками бізнесу, експертами галузі, і після кожної такої наради я бачу позитивну динаміку. З кожною новою робочою зустріччю модель стає більш чіткою. Але в нашій дискусії народжується дуже багато специфічних питань, які потрібно вирішувати, і одне з них - це рівень заполітизованості галузі. Але я впевнений, що поступово ми ці перепони подолаємо. Для України неминуче повторення сценарію розвинених європейських країн, де ЖКГ - успішний і затребуваний бізнес.
- Ви не перший профільний Міністр, який говорить про створення адекватних економічних умов для припливу приватних коштів. Чогось, безумовно, вдалося досягти, але в цілому - віз і нині там. Як ви вважаєте, які фактори гальмують цей процес? У чому основні складнощі?
Мені здається, що на певному етапі роботи, коли все частіше і частіше впираєшся у стіну, яку потрібно обходити, розбивати, ламати дуже важливо для керівника та його команди зберегти бажання долати поточні труднощі.
- Ви маєте на увазі політичну волю, необхідну для прийняття важливих, але часом і непопулярних рішень?
Мова не стільки про політичну, скільки про особисту волю, безпосереднє бажання самого Міністра. Тут також важливо враховувати, чи створені у нього як у керівника галузі умови до таких дій, чи дають йому реалізувати його ініціативи, і чи готове суспільство до таких реформ. Що стосується ЖКГ - галузь давно готова до таких перетворень і всі реально розуміють, що іншого шляху, окрім як залучати приватний капітал, проводити глибинну модернізацію основних фондів підприємств, немає.
- Зі створенням галузевого регулятора - Нацкомпослуг - Мінрегіон обмежений у питаннях тарифного регулювання. При цьому, Міністерство не може не брати участь у реалізації тарифної політики. Особисто мені здалося, що між відомствами сформувалося якесь протистояння, конкуренція, чи я помиляюся? Розкажіть, чи зустрічалися ви вже з головою Комісії Валерієм Саратовим, і як проходила зустріч?
Я вважаю, що ми з Валерієм Володимировичем («У.К.» - Саратов) знайшли повне взаєморозуміння. Так, ми зустрічалися і обговорили проблемні питання, які сформувалися до моменту мого приходу на роботу у відомство. Ми також намітили певний план дій, який поступово почнемо реалізовувати. І головне, що ми обидва дійшли до висновку, що розвивати галузь можна тільки працюючи в єдиній команді. Я вдячний голові Комісії за те, що у всіх робочих групах, які ми створили, активно працюють представники регулятора. Я також хочу зазначити, що ніхто з нас не займається «перетягуванням канату», з'ясовуючи, хто головніший.
- А з якою командою ви будете працювати в Міністерстві? Чи варто очікувати кадрових ротацій, і які особисто ваші вимоги до співробітників?
Зараз ми вирішуємо питання про кадрове перепрофілювання та деякі перестановки. Адже реформу роблять люди, і значить успіх і ефективність їх дій залежить як і від того, наскільки вони готові морально і фізично брати участь у цій непростій роботі, так і від рівня їх компетенції. А також ще і від того, чи склалася команда однодумців, яка готова трудитися в інтенсивному режимі. У Дніпропетровській області я та Олександр Вілкул («У.К.» - Віце-прем'єр-куратор галузі, екс-губернатор Дніпропетровської області) звикли працювати з людьми, які орієнтуються на результат. Самовіддача і бажання підтримати ту команду, яка робить одну загальну справу - ті головні принципи, які ми з Віце-прем'єром сповідуємо.
Для такої роботи важливо об'єднати дві ключові складові: інституційну пам'ять, носіями якої є ті професіонали, які стояли біля витоків формування законодавчої бази для реформування галузі, а також залучити досвід територій, які вже намагалися реалізувати перші етапи реформи на місцях. Тобто, наша команда повинна являти собою якийсь конгломерат компетенції, професіоналізму разом з наполегливістю та бажанням досягати результату. Ми зараз нічого не винаходимо нового, ми продовжуємо ту роботу з реформування, яка закладена в законодавстві.
Біографія:
43-річний Геннадій Темник, уродженець с. Гурівка, Кіровоградської області, очолив Міністерство регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ 24 грудня 2012 (указ Президента №736). Вищу освіту пан Темник отримав у Воронезькому військовому авіаційному інженерному училищі, по закінченню навчання - отримав диплом за спеціальністю «метеорологія». Кар'єру розпочав у 1993 році після служби у ЗС України з посади оперуповноваженого відділу боротьби зі злочинністю на ринках Криворізького міського управління внутрішніх справ. До отримання міністерського портфелю, Геннадій Темник з квітня 2010 року працював заступником голови Дніпропетровської облдержадміністрації Олександра Вілкула. До цього обіймав посади заступника мера Кривого Рогу, а також - директора ТОВ «Птахофабрика «Грузьке»».
Розмовляли: Марія Цатурян, Олександр Гаврилюк
Реклама: Вы наконец-то решились поменять сантехнику дома? Например, на сайте kis.in.ua вы сможете найти расценки на сантехнические работы. Если сравнивать с конкурентами, то у нас они самые низкие и работают у нас только профессионалы, которые любят свою работу!
.gif)
