За даними Державної служби статистики, на початок 2014 року у житловому фонді України налічувалося 10,2 млн будинків, з них 9486 – гуртожитки, 7306 з яких розташовані у містах, 2180 - у сільській місцевості. Насправді ця інформація доволі сумна, якщо підняти статистичні відомості за останні п’ять років. Так, у 2009-му в Україні нараховувалося 10181 гуртожиток, у 2011-му - 9794, у 2013-му - 9561. Тобто ряди гуртожитків в українському житловому фонді щороку рідіють - з 2009 року до 2014-го не дожило майже сім сотень таких будівель.
Куди вони зникли? – питання часто риторичне, оскільки, головним чином, стосується гуртожитків, котрі перебувають у приватній власності: свого часу були включені до статутних фондів підприємств, а згодом продані іншим власникам, від яких і залежить їхня подальша доля, а заразом і людей, котрі в них проживають. Останні, на жаль, у такому випадку законодавчо незахищені і навіть можуть залишитися просто неба, оскільки права на приватизацію житлових приміщень у гуртожитку, котрий не перебуває у комунальній власності, вони не мають, а власник будівлі може прийняти рішення використовувати її не за призначенням чи, до прикладу, здати в оренду.
Примітно, щоб виправити такий стан речей, з 2012 року в Україні реалізується Загальнодержавна програма, якою передбачена передача у комунальну власність 1058 гуртожитків до 2016 року з подальшою приватизацією у них житлових приміщень мешканцями. Однак, успіхи не значні - впродовж дії програми власниками житлових приміщень вдалося стати лише мешканцям 167 гуртожитків. Справа в тому, що у діючій нормі статті 14 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» йдеться, що передача гуртожитків у власність територіальних громад із метою наступної приватизації в них житлових приміщень законними мешканцями гуртожитків, які увійшли до статутних фондів товариства, передбачає наявність згоди таких товариств, або ж повної попередньої компенсації вартості будівлі. На практиці отримати таку згоду часто не реально. Про виплату компенсації вартості гуртожитків взагалі краще промовчати.
Окрім цього, іноді виникають проблеми і з самим правовим регулюванням реалізації житлових прав мешканців гуртожитків. Зокрема, вони пов’язані з визначенням законності підстав для володіння та користування житловими приміщеннями у гуртожитках (до прикладу, за діючим законодавством єдиною підставою для вселення у житлове приміщення є відповідний ордер, але останнього у мешканців часто немає, не з їхньої вини); порядку приватизації житлового приміщення, основних понять, тощо.
Усі ці питання можна було б вирішити на законодавчому рівні. Цікаво, що на сьогодні під куполом Верховної Ради перебуває чотири проекти Закони, які так чи інакше спрямовані на виправлення окреслених вище проблем і забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків. Деякі з них, як от №1076 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» та №1382 «Про внесення змін до Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» щодо захисту прав мешканців гуртожитків», були зареєстровані у парламенті ще минулого року – листопаді та грудні відповідно. Решта - №2589 «Про внесення змін до Про внесення змін до статті 14 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» та №2141 «Про внесення змін до додатка №3 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» (щодо капітального ремонту гуртожитків, що передаються з державної власності у власність територіальних громад)» - кілька місяців тому.
Стисло оглядаючи законодавчі ініціативи, зауважимо, що законопроект №1076, спрямований саме на усунення деяких суперечностей у законодавчих актах і правових прогалин, які додають мешканцям гуртожитків клопоту при приватизації житлового приміщення. Перш за все, згідно з пояснювальною запискою, ним пропонується визначити, що законною підставою для володіння та користування житловою площею чи житловими приміщеннями у гуртожитках є не ордер, як зазначалося, а наявність рішення про надання такого приміщення чи площі. Окреслюються підстави і порядок, за яких таке рішення може визнаватися недійсним, сфера дії Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», а також поняття - «ліжко-місце», «проживати в гуртожитку», «цілісний майновий комплекс гуртожитку», тощо.
Окрім цього документом встановлюється, що мешканці гуртожитків можуть реалізувати конституційне право на житло у будь-який спосіб, передбачений Цивільним кодексом, а ті, хто на законних підставах володіють та користуються ліжко-місцем у житловій кімнаті, мають право спільно з іншими володільцями ліжко-місць на її приватизацію в порядку, передбаченому Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду». При цьому зауважується, що рішення місцевих рад щодо подальшого використання гуртожитків, які було прийнято у власність територіальних громад приймаються за попереднім погодженням із мешканцями цих гуртожитків, в порядку встановленому урядом, а дія Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» поширюється і на гуртожитки, які було передано товариствами до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужено іншим способом.
Примітно, цим проектом також продовжується дія мораторію на 20 років з дня опублікування Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» на відчуження у будь-який спосіб гуртожитків або їх складових на користь фізичних чи юридичних осіб та підкреслюється, що вони не можуть бути предметом застави.
У законопроекті №1382 робиться більший акцент на захисті прав мешканців гуртожитків, зокрема у ключі недопущення їх виселення із займаних жилих приміщень, як то може статися, коли гуртожиток є складовою статутного фонду підприємства. Згідно з пояснювальною запискою, цьому пропонують зарадити шляхом поширення дії Закону «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» на мешканців гуртожитків, які знаходяться у приватній власності й були включені до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації, а також такі, що були цими товариствами відчужені чи передані іншим шляхом до статутних капіталів інших юридичних осіб.
Законопроектом №2589 передбачається полегшення передачі гуртожитків у власність територіальних громад. Його розробники вважають, що необхідно внести зміни до статті 14 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків». Зокрема, виключити з неї умову, за якої передача гуртожитку, який входить до статутного фонду товариства, у власність територіальної громади можлива за згоди товариства або повної попередньої компенсації вартості гуртожитку. За оновленою редакцією статті, передачу можна здійснити «безоплатно або за умови компенсації вартості гуртожитку». При цьому підкреслюється, що «рішення про передачу гуртожитків у власність територіальних громад приймається товариством, створеним у процесі приватизації (корпоратизації), чи виконавчими органами місцевої влади або відповідними органами місцевого самоврядування у тримісячний строк, на підставі звернення мешканців гуртожитку». Зауважимо, згідно чинного законодавства рішення про передачу гуртожитків у власність територіальних громад приймають відповідні органи управління (уповноважені особи) власників гуртожитків або суд.
Законопроект №2141 спрямований на покращення житлових умов мешканців гуртожитків, які переходять із державної власності у власність територіальних громад. Згідно з пояснювальною запискою, це стане можливим шляхом внесення змін до додатка №3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік». Зокрема, нардепам пропонується збільшити на 158 млн грн видатки загального фонду Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства за бюджетною програмою «Капітальний ремонт гуртожитків, що передаються з державної власності у власність територіальних громад» за рахунок зменшення видатків на таку ж суму Міністерству фінансів за бюджетною програмою «Державні капітальні видатки, що розподіляються Кабінетом Міністрів України». За рахунок цих коштів у власність територіальних громад планується передати 287 гуртожитків загальною площею 674,3 тис. кв. м.
Як бачимо, у комплексі прийняття трьох останніх законодавчих ініціатив поклало б край подальшому зменшенню кількості гуртожитків у складі житлового фонду країни. Однак, наразі жоден із перелічених документів не має навіть висновків науково-експертного управління Верховної Ради. Єдине, що може гріти серце мешканців гуртожитків, так це підписаний Президентом у січні поточного року Закон, яким продовжується дія мораторію на відчуження гуртожитків до 1 жовтня 2019 року.
Анастасія Люк
.gif)
