Говорячи про економію будь-якого виду ресурсів, слід враховувати, що економити їх можна тільки при дотриманні однієї обов'язкової умови: наявності обліку споживання води і можливості регулювати це споживання. Приміром, ми встановили теплолічильник у своїй квартирі, але не поставили радіаторні терморегулятори на опалювальні прилади. При такому варіанті ми будемо точно знати спожиту кількість тепла, але ніяк не зможемо вплинути на зменшення його споживання – відсутній елемент регулювання. Правда оплата за спожиту енергію буде за реальним споживанням, а не за упосередкованим за квадратними метрами. І навпаки, терморегулятори ми встановили, а облік не організований. Такий варіант дає можливість регулювати тепловий комфорт у квартирі, а оплата за спожите тепло буде проводитися за квадратними метрами. І в першому і в другому випадку ми не зможемо отримати бажаної економії коштів за спожиту теплову енергію. Тільки єдність обліку і регулювання дають нам таку можливість.
Основним елементом, що дозволяє забезпечити облік споживаної теплової енергії, є теплолічильник. Сьогодні на ринку представлена велика кількість моделей теплолічильників вітчизняного і зарубіжного виробництва, як для організації поквартирного обліку, так і загальнобудинкового. Безумовно, пріоритетним є поквартирний облік, але, на жаль, у більшості існуючих будівель його організувати дуже складно через специфіку внутрішньобудинкових опалювальних мереж, які, в основному виконувалися за вертикальним схемами з верхньою або нижньою розводкою. Тому організувати поквартирний облік тут неможливо, а встановлювати теплолічильник на кожен опалювальний прилад дуже накладно, та й не доцільно. В такому разі більш раціонально організувати загальнобудинковий облік споживання теплової енергії. У нових будинках, побудованих за сучасними будівельними нормами, застосовуються системи з горизонтальною розводкою, які передбачають поквартирні теплові вводи та адаптовані до встановлення поквартирних лічильників.
Іншим важливим елементом, який представляє можливість економії теплової енергії, є радіаторний терморегулятор. Він був винайдений в 1943 році датським інженером Медсом Клаузеном. Основним елементом терморегулятора є сильфон – герметична ємність з гофрованими рухомими стінками, заповнена термочутливою речовиною. Реагуючи на зміни температури в приміщенні, сильфон, збільшуючись або зменшуючись в об'ємі, рухає шток, який управляє клапаном, що регулює подачу теплоносія в опалювальний прилад. За допомогою радіаторного терморегулятора можна задавати бажаний температурний режим в приміщенні в діапазоні від 5 до 26°С.
Клапан терморегулятора монтується на подаючому трубопроводі безпосередньо перед опалювальним приладом. Термостатичний елемент (так звана «голівка») закріплюється на корпусі клапана за допомогою вбудованого приєднувального механізму без використання яких-небудь інструментів.
Існує кілька типів термостатичних елементів:
1. Термостатичні елементи з вмонтованим датчиком. Це найбільш поширений тип термостатичних елементів. Вони завжди повинні розташовуватися в горизонтальному положенні, щоб навколишнє повітря могло вільно циркулювати навколо датчика.
2. Термостатичні елементи з виносним датчиком. Застосовуються в основному в тих випадках, коли термостатичний елемент закритий щільними шторами або захисним екраном, що може спотворювати дані про реальну температуру в приміщенні. Виносний датчик повинен бути встановлений на відкритій поверхні на відстані до 2 метрів від термостатичного елемента.
3. Термостатичні елементи з виносним регулятором. Використовуються у тих випадках, коли доступ до регулюючої голівки утруднений, наприклад, закритий незнімними декоративними панелями.
Встановлення бажаної температури в приміщенні здійснюється шляхом повороту рукоятки термостатичного елемента з нанесеною на неї шкалою налаштування. Шкала налаштування має наступні позначення, яким відповідає певний інтервал температур: «зірочка» – налаштування на захист теплоносія від замерзання (7,5 – 9,5°З), 1 – (13-14°С), 2 – (15-17°С), 3 – (18-20°С), 4 – (21-23°С) та 5 – (24-25°С). В залежності від вибраного положення радіаторний терморегулятор буде постійно підтримувати встановлений температурний режим в приміщенні. На жаль, більшість споживачів саме так використовують можливості регулювання теплоспоживання в своїх квартирах. Встановлюють комфортну для себе температуру і забувають про можливості економії теплової енергії за рахунок регулювання. А можливості ці досить значні. Як показує практика, за рахунок раціонального використання радіаторних терморегуляторів можна реально заощадити до 20% енергії на опалення. І правила тут не складні. Насамперед, необхідно визначити оптимальний температурний режим для кожного з приміщень квартири. Зовсім не обов'язково у всіх приміщеннях підтримувати температуру на рівні 20-25°С. наприклад, на кухні, де працюють тепловиділяючі прилади та обладнання (плита, холодильник, мікрохвильова піч тощо), температура може встановлюватися трохи нижче. Теж саме стосується і спальних кімнат. Далі, якщо мешканці залишають приміщення на якийсь час (йдуть на роботу, заняття), то температура в приміщеннях квартири може бути значно знижена, а після приходу її можна швидко довести до необхідних параметрів. Ще більшої економії можна досягти, якщо на період тривалої відсутності мешканців (зимову відпустку) встановити налаштування радіаторних терморегуляторів в квартирі на функцію захисту теплоносія від замерзання. Ці, досить-таки не складні дії, дозволяють значно економити теплову енергію.
Ще більше можливостей для економії теплової енергії дає використання радіаторних терморегуляторів з програматорами та електронних радіаторних терморегуляторів. Термостатичні елементи цих терморегуляторів легко монтуються на будь-яких раніше встановлених клапанах. Їх відмінна особливість полягає в наявності трьох попередньо встановлених програм Р0, Р1 і Р2, які задовольняють запити більшості споживачів. Програми дозволяють забезпечити різні значення температури в приміщеннях квартири в залежності від часу доби.
Так програма Р0 дозволяє підтримувати задану температуру в приміщеннях протягом доби. Програми Р1 і Р2 забезпечують зниження температури в певні періоди відсутності мешканців та її підвищення до заданих параметрів по їх поверненню. Наприклад, у нічний час, коли мешканці сплять, температура знижується на кілька градусів, а вранці доводиться до раніше встановлених параметрів. Усе це здійснюється автоматично і не вимагає постійного перенастроювання як у звичайних радіаторних терморегуляторів.
І ще одна з переваг радіаторних терморегуляторів з програмним забезпеченням – наявність такої важливої функції, як «відкрите вікно» – перекриття клапана при різкому зниженні температури в приміщенні, що зазвичай відбувається при провітрюванні. Завдяки цьому значно скорочуються втрати тепла при провітрюванні приміщень, що дозволяє істотно заощадити теплову енергію.
У висновку слід підкреслити, що якщо організовані поквартирний облік і регулювання, то власник такої квартири може активно користуватися наявними в нього можливостями для економії теплової енергії і реально буде відчувати результати при оплаті за спожиту теплову енергію. Дещо складніше буде ситуація при наявності загальнобудинкового обліку спожитого тепла. Тут результат може бути позитивним, якщо всі мешканці будинку обладнали свої квартири радіаторними терморегуляторами і з їх допомогою регулювати теплоспоживання в своїх квартирах. При цьому потрібна висока свідомість усіх мешканців будинку і спільна націленість на економію спожитої теплової енергії. Якщо хтось буде займатися економією, а хтось - ні, то і результат буде не дуже істотний.
Алекс Гор
.gif)
